Методичні рекомендації вчителям обдарованих учнів

 

Методична допомога педагогам у підготовці і реалізації індивідуальної програми навчання обдарованої дитини. У роботі з обдарованим школярем можуть бути виділені наступні задачі:

 Консультативна, тренінгова робота з дитиною або підлітком, спрямована на розвиток самосвідомості, широкого і глибокого розуміння своїх здібностей і можливостей.

Слід підкреслити важливість формування в обдарованого школяра ціннісного ставлення до себе і свого таланту, розуміння його соціального й особистісного ціннісного змісту.

          Навчання соціально-психологічним навичкам і умінням вста­новлення і підтримки відносин з навколишніми,розуміння своїх почуттів і переживань у спілкуванні, конструктивного вирішення конфліктів. Тому що обдаровані діти частіше, ніж інші діти, відчувають труднощі такого роду.

 

 

У роботі з педагогами й адміністрацією важливо:

1. Надавати психологічну професійну й особистісну підтримку педа­гогам у формуванні стійкої самооцінки, виробленні професійної позиції.

2. Надавати педагогічному колективу школи методичну допомогу в побудові психологічно адекватних програм навчання, виховання і розвитку обдарованих дітей на різних етапах навчання. Шкільний психолог може виступати як експерт в оцінці  використовуваних педагогом програм (їх змістовного і методичного аспектів) з погляду їхньої відповідності віковим та індивідуальним особливостям школярів.

3.Формувати в освітній установі певний соціально-психологічний клімат, побудований на взаємній повазі, співробітництві педагогічного й учнівського колективу, ціннісному відношенні обдарованості одних  і співробітництві інших, творчому, новаторському підході до навчально-виховного процесу.

 

 

 

 

Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми

 

1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти

обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми. 

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї. 

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі. 

4. Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються. 

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми. 

1. Бути доброзичливим і чуйним. 

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси. 

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку. 

4. Мати широке коло інтересів. 

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.


6. Мати педагогічну і спеціальну освіту. 

7. Мати живий та активний характер. 

8. Володіти почуттям гумору. 

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення. 

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд. 

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим. 

12. Володіти емоційною стабільністю. 

13. Уміти переконувати. 

14. Мати схильність до самоаналізу. 


 

 

Існують критерії за якими можна визначити обдарованість дитини 

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони: 

часто "перескакують” через послідовні етапи свого розвитку; 

у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні; 

рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них; 

Із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках; 

мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття; 

можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них; 

дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень; 

у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки; 

можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве; 

мають сильно розвинуте почуття гумору; 

постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу; 

визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно; 

часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію; 

їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті; 

У своїй діяльності я використовую творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми: 

повага до бажання учнів працювати самостійно; 

вміння утримуватись в процесі творчої діяльності; 

надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети; 

індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня; 

заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням; 

виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери; 

схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності; 

підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей; 

надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників; 

добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів; 

терпиме ставлення до можливого безладдя; 

заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності; 

переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом. 

При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей: 

неприязнь у школі часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини; 

ігрові інтереси – обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитина опиняється в ізоляції; 

заглиблення у філософські проблеми – для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей; 

невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком; 

прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного; 

почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку; 

нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають; 

надмірні чутливість, вразливість; 

потреба в уважному ставленні дорослих; 

нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які сточть нижче від них в інтелектуальному розвитку.