Психологічний супровід обдарованих учнів

Шановні учні та батьки!

Практичний психолог рада допомогти у виявленні та розвитку здібностей на консультаціях та заняттях!

ПН-ЧТ, з 09.00 - 14.00, кабінет психолога, 1 етаж КЗ "ХСШ № 11".

 

 

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ В РОБОТІ ПСИХОЛОГА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ, ЇХ ПЕДАГОГАМИ І БАТЬКАМИ

Ворожість до школи. Це пов'язано, як правило, з тим, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини.

 Ігрові інтереси. Виявлено, що обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, котрими захоплюються їхні однолітки середніх здібностей. Унаслідок цього обдарована дитина виявляється в ізоляції.

 Конформність. Обдаровані діти, відкидаючи стандартні вимоги, не схильні, таким чином, до конформізму, особливо якщо ці стандарти йдуть врозріз з їх інтересами або здаються безглуздими.

 Занурення у філософські проблеми. Обдаровані діти задумуються над філософськими проблемами більше, ніж звичайні діти.

 Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Обдаровані діти часто бажають спілкуватися і гратися з дітьми старшого віку. Через це їм часом важко стати лідерами, тому що вони поступаються останнім у фізичному розвитку.

 У свою чергу список цих проблем був доповнений Уітмором:

  Прагнення до досконалості (перфекціонізм). Для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, що виявляється досить рано.

  Відчуття незадоволеності. Вони критично ставляться до власних досягнень, часто незадоволені, звідси — відчуття власної неадекватності і низька самооцінка.

  Нереалістичні цілі. Обдаровані діти часто ставлять перед собою завищені цілі і не маючи можливості досягти їх, починають переживати. З іншого боку, прагнення до досконалості приводить до високих досягнень.

  Надчутливість. Обдарована дитина більш уразлива, вона часто сприймає слова або невербальні сигнали як прояв неприйняття себе оточуючими. У результаті така дитина вважається гіперак-тивною і такою, що відволікається, оскільки постійно реагує на різного роду подразники і стимули.

  Потреба в увазі дорослих. Через природну допитливість і прагнення до пізнання обдаровані діти часто монополізують увагу дорослих, котрі знаходяться поруч.

  Нетерпимість. Обдаровані діти нерідко з недостатньою терпимістю ставляться до дітей, що стоять нижче їх в інтелектуальному розвитку. Вони можуть відштовхувати оточуючих своїми зауваженнями.

 

  Виходячи з цього, і має здійснюватися робота психолога. Д. В. Ушаков вважає, що слід виділити роботу психолога в залежності від того, де навчається дитина. При цьому автор підкреслює, що психологи і педагоги виділяють такі напрямки:

 1. Контроль за нервово-фізичним навантаженням школяра, що створюються діяльністю і вимогами педагогів і батьків. Обдаровані діти часто зовні досить стійкі до перевантажень, і дорослим не просто перебороти спокусу вкласти в дитину якнайбільше інформації, навичок тощо. Тим часом перевантаження для неї так само небезпечні, як і для звичайного школяра.

 2.   Консультативна і просвітницька робота з дорослими, що має множинні завдання:

  •  по-перше, дуже важливо стежити за тим, щоб дорослі не «експлу­атували» здібності дитини на шкоду іншим її інтересам і віковим потребам;
  •  по-друге, необхідно орієнтувати дорослих на цілісний розвиток дитини, утому числі тих сторін її психіки, її «Я», у яких вона не проявляє себе яскраво;
  •  по-третє, консультативна допомога спрямована на вироблення педагогами і батьками стилю ефективного спілкування з обдарованою дитиною, адекватної оцінки її вчинків, розуміння її поведінкових проявів

Психологи і педагоги виділили три найбільш розповсюджені в шкільній практиці причини:

  1.   перша пов'язана з психологічною неготовністю вчителя прийняти факт обдарованості даного школяра;
  2.   друга є наслідком відсутності в педагога відповідних професійних засобів;
  3.   третя припускає експлуатацію обдарованості учня для підняття престижу школи або як символічну компенсацію власних невдач і проблем.

 

У цілому Д. В. Ушаков виділив наступні напрямки роботи психолога в масовій школі з обдарованими учнями:

  Проведення психологічної діагностики.

 Психолого-педагогічна освіта педагогів і батьків, що має своєю метою розширення їхніх уявлень про природу і прояв обдарованості, особливості навчання і виховання обдарованих дітей тощо.

 Створення в школі соціально-психологічних умов для прояву і розвитку обдарованості школярів.

 Надання психологічної допомоги дітям і педагогам у вирішенні виникаючих у них проблем.

 Формування в шкільному співтоваристві певної психологічної установки у відношенні обдарованості: обдарованість — це унікальний цілісний стан особистості дитини, це велика індивідуальна і соціальна цінність, вона має потребу у виявленні і підтримці, але не повинна використовуватися як засіб забезпечення престижу школи.

Напрямки психологічної діяльності з обдарованою дитиною в спеціалізованій школі представлені у такий спосіб:

  Допомога школярам у соціально-психологічній адаптації. ДО за­вдань психолога має входити робота, спрямована на розширення соціального досвіду школярів, усвідомлення особливостей різних форм соціальних контактів, розширення репертуару їхнього со­ціального поводження.

 Організація в школі психологічного середовища, що підтримує і розвиває ідею унікальності кожного школяра, цінності і значимості його здібностей і можливостей. Саме таке психологічне оточення на противагу конкуренції, самоствердженню за рахунок інших, дозволяє максимально розкрити потенціал кожного учня.

 Організація спеціальних умов для всебічного, цілісного психо­логічного розвитку школярів.

  •  Надання школярам методичної, технологічної допомоги в розвитку різних психологічних особливостей і властивостей, удосконалюванні своїх здібностей. Психолог повинен надавати допомогу у виробленні навичок саморозвитку, самовдосконалення, самовиховання.
  •  Психопрофілактична робота. Психологу важливо не допускати значного інтелектуального, інформаційного, фізіологічного перевантаження школярів.