Психологічний супровід обдарованих учнів
Шановні учні та батьки!
Практичний психолог рада допомогти у виявленні та розвитку здібностей на консультаціях та заняттях!
ПН-ЧТ, з 09.00 - 14.00, кабінет психолога, 1 етаж КЗ "ХСШ № 11".
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ В РОБОТІ ПСИХОЛОГА З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ, ЇХ ПЕДАГОГАМИ І БАТЬКАМИ
Ворожість до школи. Це пов'язано, як правило, з тим, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини. Ігрові інтереси. Виявлено, що обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, котрими захоплюються їхні однолітки середніх здібностей. Унаслідок цього обдарована дитина виявляється в ізоляції. Конформність. Обдаровані діти, відкидаючи стандартні вимоги, не схильні, таким чином, до конформізму, особливо якщо ці стандарти йдуть врозріз з їх інтересами або здаються безглуздими. Занурення у філософські проблеми. Обдаровані діти задумуються над філософськими проблемами більше, ніж звичайні діти. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Обдаровані діти часто бажають спілкуватися і гратися з дітьми старшого віку. Через це їм часом важко стати лідерами, тому що вони поступаються останнім у фізичному розвитку. У свою чергу список цих проблем був доповнений Уітмором: Прагнення до досконалості (перфекціонізм). Для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, що виявляється досить рано. Відчуття незадоволеності. Вони критично ставляться до власних досягнень, часто незадоволені, звідси — відчуття власної неадекватності і низька самооцінка. Нереалістичні цілі. Обдаровані діти часто ставлять перед собою завищені цілі і не маючи можливості досягти їх, починають переживати. З іншого боку, прагнення до досконалості приводить до високих досягнень. Надчутливість. Обдарована дитина більш уразлива, вона часто сприймає слова або невербальні сигнали як прояв неприйняття себе оточуючими. У результаті така дитина вважається гіперак-тивною і такою, що відволікається, оскільки постійно реагує на різного роду подразники і стимули. Потреба в увазі дорослих. Через природну допитливість і прагнення до пізнання обдаровані діти часто монополізують увагу дорослих, котрі знаходяться поруч. Нетерпимість. Обдаровані діти нерідко з недостатньою терпимістю ставляться до дітей, що стоять нижче їх в інтелектуальному розвитку. Вони можуть відштовхувати оточуючих своїми зауваженнями.
Виходячи з цього, і має здійснюватися робота психолога. Д. В. Ушаков вважає, що слід виділити роботу психолога в залежності від того, де навчається дитина. При цьому автор підкреслює, що психологи і педагоги виділяють такі напрямки: 1. Контроль за нервово-фізичним навантаженням школяра, що створюються діяльністю і вимогами педагогів і батьків. Обдаровані діти часто зовні досить стійкі до перевантажень, і дорослим не просто перебороти спокусу вкласти в дитину якнайбільше інформації, навичок тощо. Тим часом перевантаження для неї так само небезпечні, як і для звичайного школяра. 2. Консультативна і просвітницька робота з дорослими, що має множинні завдання:
Психологи і педагоги виділили три найбільш розповсюджені в шкільній практиці причини:
У цілому Д. В. Ушаков виділив наступні напрямки роботи психолога в масовій школі з обдарованими учнями: Проведення психологічної діагностики. Психолого-педагогічна освіта педагогів і батьків, що має своєю метою розширення їхніх уявлень про природу і прояв обдарованості, особливості навчання і виховання обдарованих дітей тощо. Створення в школі соціально-психологічних умов для прояву і розвитку обдарованості школярів. Надання психологічної допомоги дітям і педагогам у вирішенні виникаючих у них проблем. Формування в шкільному співтоваристві певної психологічної установки у відношенні обдарованості: обдарованість — це унікальний цілісний стан особистості дитини, це велика індивідуальна і соціальна цінність, вона має потребу у виявленні і підтримці, але не повинна використовуватися як засіб забезпечення престижу школи. Напрямки психологічної діяльності з обдарованою дитиною в спеціалізованій школі представлені у такий спосіб: Допомога школярам у соціально-психологічній адаптації. ДО завдань психолога має входити робота, спрямована на розширення соціального досвіду школярів, усвідомлення особливостей різних форм соціальних контактів, розширення репертуару їхнього соціального поводження. Організація в школі психологічного середовища, що підтримує і розвиває ідею унікальності кожного школяра, цінності і значимості його здібностей і можливостей. Саме таке психологічне оточення на противагу конкуренції, самоствердженню за рахунок інших, дозволяє максимально розкрити потенціал кожного учня. Організація спеціальних умов для всебічного, цілісного психологічного розвитку школярів.
|